НАДРУКОВАНО

1533 р. н.е.

 

TEXTUS RECEPTUS

Textus Receptus був основою для перекладу Нового Завіту з оригінальних мов. Він був створений на основі рукописів, що представляють візантійську текстову традицію. 

ГРЕЦЬКИЙ НОВИЙ ЗАВІТ
 

Часто можна знайти ототожнення Textus Receptus з грецьким виданням Нового Завіту Еразма, тоді як назва походить від передмови до видання Ельзевіра 1633, де було написано: Textum ergo habes, nunc ab omnibus receptum: in quo nihil immutatum aut corrupum damus (Ось перед тобою текст, який тепер прийнято всіма, в якому  ми не даємо нічого  зміненого або помилкового). Термін Receptus Textus означає загальноприйнятий текст. Таким чином, був створений стандарт грецького тексту Нового Завіту, який домінував у Європі до XIX століття. На основі грецького перекладу Еразма, що співставляється із текстом Поліглотти, опублікованої в Алькалі,  і  з п'ятнадцятьма іншими рукописами, Роберт Стефан опублікував чотири видання грецького Нового Завіту.

ЕТЬЄНН ( РОБЕРТ ЕТЬЄНН)

 

 Він вніс незначні вдосконалення в текст Еразма. У Євангеліє від Луки він додав вірш 17, 36, відсутній у тексті Еразма, зате присутній в Кодексі Бези та в кількох інших древніх рукописах. Переклад Стефана перевидавався багато разів. Його опублікував дев'ять разів Теодор Беза, що значною мірою сприяло популяризації тексту. Третє з цих видань було використано при перекладі Біблії короля Якова. У XVII столітті Бонавентура та Авраам Ельзевір з Лейдена сім разів перевидавали перше видання Теодора Бези. На грецьких виданнях Нового Завіту, пізніше названого Textus Receptus, також ґрунтувалися  польські переклади - Брестська Біблія та Гданська Біблія.

ЗАМІСТЬ БІБЛІОГРАФІЇ: